четвер, 16 березня 2017 р.

"Тарасові музи"


 В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу–Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос – українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Шевченко приходить до кожного з нас по-різному: у різному віці, за різних обставин. Геній Шевченка полягає якраз у тому, що все своє життя він був собою. Право залишатись особистістю за будь-яких обставин майбутній поет виборював з дитинства. У творчості Шевченка, у його страдницькому житті і навіть у його зовнішності відображена прекрасна багатостраждальна Україна, яка бореться за своє світле майбутнє до сьогоднішнього дня. Березень в Україні часто називають Шевченковим  і це не випадково: щороку на  весні ми відзначаємо його день народження та день смерті, 
 9 березня 2017 року бібліотека села Карпилівка підготувала для своїх користувачів літературно-поетичну годину «Барвистий світ Шевченкового слова» де читачі декламували вірші Т.Г. Шевченка користувачі мали змогу ознайомитись з виставкою «Тарасові музи» та переглянути відео «Казка про Катерину» Т.Г. Шевченка. Згадаймо його славнозвісне: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люди, роблять лихо з вами». Не думайте, що поет постає тут «росіяноненависником». Він застерігає тут тих дівчат, які готові зламати своє життя заради випадкового кохання. Скажете, що жінку у  XXI столітті не можна порівняти з Шевченковою сучасницею через різний статус, різні можливості, і наша сучасниця може з гідністю вийти з ситуації, яка поставила б у глухий кут дівчину XIX століття? Не сперечаюся, однак трагедія обманутої жінки і сьогодні викликає співчуття, тому багатьом дівчатам варто прислухатися до застережень поета, які так по-батьківськи звучать для нас. А вічна тема материнської любові? Невже хтось байдуже прочитає рядки поета про зранену душу наймички та про долю Катерини. Скільки б митців не зверталися до образу матері-жінки, однак ніхто краще його не опише, ніж Тарас Шевченко.



Немає коментарів:

Дописати коментар